Що таке дієприслівниковий зворот? Пояснюємо простими словами

Якщо ви колись розбирали речення і натрапляли на щось схоже до «читаючи книгу» чи «закінчивши роботу» — це і є дієприслівниковий зворот. Сьогодні розберемо, що це таке, як його визначити, де ставити коми і як не зробити помилку.


Що таке дієприслівниковий зворот

Дієприслівниковий зворот — це дієприслівник разом із залежними від нього словами. Він показує додаткову дію, яка супроводжує або передує головній дії в реченні.

Простіше кажучи: є основна дія (присудок), і є додаткова дія (дієприслівниковий зворот), яка пояснює, як, коли або за яких умов ця основна дія відбувається.

Приклади:

  • Читаючи книгу, я занурювався у світ пригод.
  • Хлопець підбіг, побачивши друга.
  • Ми, закінчивши проєкт, нарешті відпочили.

У кожному з цих прикладів виділена частина — це і є дієприслівниковий зворот.


З чого складається дієприслівниковий зворот

Основою завжди є дієприслівник — особлива форма дієслова, яка відповідає на питання:

  • що роблячи? → читаючи, біжучи, співаючи
  • що зробивши? → прочитавши, зробивши, вийшовши

До дієприслівника можуть приєднуватися залежні слова: іменники, займенники, прислівники.

Дієприслівник + залежне слово = зворот
читаючи книгу читаючи книгу
вийшовши з дому вийшовши з дому
розповідаючи про друга розповідаючи про друга


Яку роль виконує дієприслівниковий зворот у реченні

У реченні дієприслівниковий зворот завжди виступає обставиною — одним членом речення, незалежно від кількості слів у ньому.

Він може уточнювати:

  • час діїПовернувшись додому, він одразу ліг спати.
  • причинуНе знаючи правила, учень припустився помилки.
  • умовуТренуючись щодня, можна досягти результату.
  • спосіб дії → Вона говорила, посміхаючись.


Де ставити коми при дієприслівниковому звороті

Це одна з найважливіших тем. Дієприслівниковий зворот завжди виділяється комами — незалежно від того, де він стоїть у реченні.

Три позиції звороту:

1. На початку речення — кома ставиться після звороту:

Закінчивши роботу, Марія вийшла на прогулянку.

2. У середині речення — кома з обох боків:

Марія, закінчивши роботу, вийшла на прогулянку.

3. У кінці речення — кома перед зворотом:

Марія вийшла на прогулянку, закінчивши роботу.


Коли кому НЕ ставимо

Є виняток: одиничний дієприслівник (без залежних слів), який стоїть після присудка і відповідає на питання як?, комою не виділяється.

Порівняйте:

  • Дівчата йшли співаючи. (одиничний дієприслівник — спосіб дії, коми немає)
  • Дівчата йшли, співаючи улюблену пісню. (зворот — кома є)

Також не виділяються комами фразеологізми з дієприслівником:

  • відповів не моргнувши оком
  • працював не покладаючи рук


Дієприслівниковий зворот — важливе правило вживання

Головне правило: дія дієприслівникового звороту і дія присудка мають належати одній особі або предмету.

Правильно:

Сидячи на лавці, він читав книгу. (він сидів і він читав)

Неправильно:

Сидячи на лавці, книга лежала на столі. (книга не може сидіти)

Це найпоширеніша помилка, яку допускають навіть дорослі. Перевіряйте себе простим запитанням: хто виконує дію звороту і хто виконує основну дію? Це має бути одна й та сама особа.


Як знайти дієприслівниковий зворот у реченні

Щоб швидко визначити дієприслівниковий зворот, дійте за простим алгоритмом:

  1. Знайдіть слово, що відповідає на питання що роблячи? або що зробивши? — це дієприслівник.
  2. Визначте, які слова від нього залежать (поставте питання).
  3. Усі ці слова разом і є дієприслівниковим зворотом.
  4. Перевірте межі звороту і виділіть його комами.

Приклад розбору:

Вертаючись додому, Юхим побачив сина.

  • Вертаючись — дієприслівник (що роблячи?)
  • додому — залежне слово (куди?)
  • Вертаючись додому — дієприслівниковий зворот, виділяємо комою


Підсумок

Дієприслівниковий зворот — зручний інструмент мови, який дозволяє поєднати дві дії в одному реченні, зробити текст коротшим і виразнішим. Головне — пам’ятати три речі:

  • Зворот завжди відповідає на питання що роблячи? або що зробивши?
  • У реченні він є обставиною і виділяється комами
  • Дія звороту та дія присудка належать одному суб’єкту