Огляд на Малевич фільм

Загальна інформація про фільм

«Малевич» — біографічний фільм режисерки Дар’ї Онищенко, що розповідає про життя та творчість українського художника-авангардиста Казимира Малевича. Стрічку знято у міжнародній копродукції України, Сербії, Італії та Швейцарії.

Параметр Деталі
Жанр Біографічна драма
Рік виробництва 2024
Вихід в Україні 11 вересня 2025
Режисер Дар’я Онищенко
Головна роль Віталій Ажнов (Казимир Малевич)
Актори Олексій Горбунов, Ірма Вітовська, Олександр Новіков, Марина Кошкіна, Дар’я Творонович, Наталя Васько
Тривалість 90 хв
Рейтинг (УНІАН) 5,5 / 10
Дистриб’ютор FILM.UA Distribution

Прем’єра фільму відбулася 1 листопада 2024 року на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість».


Про що фільм: структура та сюжет

Фільм побудований у формі кількох «квадратів» — окремих розділів у житті художника. Це перегукується з його власним стилем: прості форми, але глибокий сенс.

Картина охоплює три ключові періоди з життя Малевича: успіх та перша непокора системі в російському Санкт-Петербурзі у середині 1910-х років; викладання у Білорусі та загострення конфлікту з владою у 1920-х роках; драматичне повернення до Києва у 1930-х роках, коли Україну спустошував влаштований радянською владою голод.

Три епохи в одному фільмі

«Чорний квадрат» — 1915 рік.
Казимир Малевич — молодий і амбітний художник, народжений і вирощений в Україні, переїхав до Москви. Там він знайомиться з молодим конструктивістом Володимиром Татліним. Вони обоє мріють сказати нове слово в мистецтві і стають запеклими суперниками. Всесвітньо відома виставка «0,10» у Санкт-Петербурзі стає вирішальним моментом — Малевич представляє свою найзагадковішу картину «Чорний квадрат».

«Білий квадрат» — 1925 рік.
Малевич і Татлін обидва викладають у Вітебській художній школі, якою керує Марк Шагал. Поки суперництво між ними триває, агенту НКВС Степану доручають знищити авангард і приборкати митців. Коли Малевич отримує дозвіл на поїздку за кордон, Степан звинувачує його у шпигунстві. Малевича арештовують.

«Червоний квадрат» — 1932 рік.
Малевич вважає, що мистецтво має бути поза політикою, але, відвідуючи українське село, бачить жахливий голод — Голодомор. Він сміливо наважується відобразити трагедію у своїх творах.

Сучасна лінія

Фільм має другу сюжетну лінію, яку режисерка Дар’я Онищенко вирішила додати вже після 2022 року — сучасну, натхнену великою війною в Україні. Останні сцени зняті у деокупованому Мощуні, де серед руїн оживають картини митця. Це потужне нагадування: мистецтво не можна знищити навіть війною.


Навіщо взагалі знімати цей фільм — ідея та контекст

З початком повномасштабного вторгнення в українському інфопросторі з’явилося багато матеріалів про митців та загалом історичних постатей, чиї здобутки Росія привласнювала. Того ж Казимира Малевича часто підписували як російського художника. Тому ідея створити фільм про митця, щоб розповісти його історію та розкрити українську ідентичність, звучала дуже багатообіцяльно.

Фільм «Малевич» — амбітна спроба повернути Казимира Малевича до українського культурного простору та історичної пам’яті. Ідея глибоко актуальна: художник, якого десятиліттями привласнювала імперська російська історіографія, дійсно має українські корені та культурні впливи, які не можна ігнорувати.


Акторська гра та знімальна команда

Загалом у «Малевича» потужний акторський склад, з дуже талановитими виконавцями.

В основній лінії Малевич (Віталій Ажнов) весь час конкурує з Татліним (Олександр Новіков), і їхній дует — це сильна, захоплива акторська гра.

Музику до стрічки написали італійський композитор Рафаелле Петруччі та клавішник гурту «Океан Ельзи» Милош Єлич.

Зйомки відбувалися у Києві, Мощуні, Ворзелі, Пущі-Водиці, Халеп’ї та Конча-Заспі.


Сильні та слабкі сторони

✅ Що вдалося

  • Фільм розповідає про дійсно цікаву особистість, відновлює історичну справедливість та має низку оригінальних рішень у плані зйомки.
  • Найбільш вдалими моментами фільму є кадри українських полів, зняті у супрематичному стилі — як алюзія на натхнення Малевича.
  • Головна теза фільму — Малевич як український художник — заслуговує на повагу. Режисерка звертає увагу на українські мотиви в його дитинстві, його самоідентифікацію як українця, його художню реакцію на Голодомор.
  • Про авангард, футуризм і супрематизм можна розказати захопливо, живо й зрозуміло — і в певних сценах це вдається. Кожна репліка влучна.

❌ Що не вдалося

  • Три окремі епохи могли б утворити переконливу драматургічну структуру, але реалізація підводить: зв’язки між епізодами слабкі, конфлікти — недорозвинені.
  • Фільм має проблему з доступністю: він вимагає від глядача певної підготовки — знання імен, історичного фону, художніх течій.
  • Якщо режисерське рішення з кадрами, де картини Малевича «оживають» серед понівечених селищ, виглядає цікавим, то історія сучасної пари закоханих здається дещо притягнутою за вуха.
  • Перше, що впадає в очі — плоска і невиразна картинка, хоча трейлер обіцяв захопливий погляд. Коли дія переноситься до часів Малевича, усе знято в одному блідому стилі.


Думки критиків: діаметрально протилежні

Фільм викликав справжню дискусію в українському медіапросторі. Варто говорити про «Малевич» хоча б через різку полярність думок.

З одного боку, «Малевич» — твердий середнячок на українських великих екранах, на користь перегляду якого говорить багато аргументів. З іншого — «Малевич» став одним із найгірших українських фільмів за останні роки — на думку частини критиків.

Як байопік, «Малевич» вийшов сирим, а як культурна подія — важливим, але недопрацьованим кроком у правильному напрямку.


Висновок: дивитися чи ні?

Фільм «Малевич» — це неоднозначна, але важлива картина для українського кіно. Вона порушує актуальне питання деколонізації культурної спадщини та повертає Казимира Малевича туди, звідки він родом — в Україну. Попри драматургічні недоліки та нерівну режисуру, стрічка варта уваги хоча б тому, що таких фільмів раніше просто не існувало.

Кому варто дивитись:

  • Тим, хто цікавиться історією українського мистецтва
  • Глядачам, які хочуть дізнатися про українські корені Малевича
  • Шанувальникам якісної акторської гри, зокрема дуету Ажнов — Новіков

Кому може не підійти:

  • Тим, хто очікує технічно бездоганного кіно з чіткою драматичною структурою
  • Глядачам без жодного знання контексту епохи — без підготовки частина сцен залишиться незрозумілою