Огляд на фільм Зелена книга

Загальна інформація про фільм

Про що фільм: сюжет без спойлерів

Нью-Йорк, 1962 рік. Італоамериканець Тоні Валлелонга шукає новий заробіток — клуб, де він працював вишибайлом, зачинили на ремонт. Тим часом темношкірий піаніст Дон Ширлі шукає водія й тілоохоронця на два місяці свого концертного туру південними штатами США. На основі гарних рекомендацій він наймає Тоні.

У поїздці компаньйони користуються спеціальним путівником, в якому зазначений безпечний для афроамериканців маршрут по Півдню. Цим двом чоловікам спочатку непросто знайти спільну мову, бо вони дуже різні.

«Зелена книга» — реальний довідник під назвою «Negro Motorist Green Book», що видавався щорічно з 1936 по 1967 рік Віктором Х’юго Гріном, темношкірим поштовим службовцем з Нью-Йорка. Він містив перелік закладів по всій Америці, де темношкірі мандрівники могли безпечно отримати послуги в епоху законів Джима Кроу. Для багатьох це було питанням виживання.

Протягом цієї подорожі Тоні й Ширлі зіткнуться з лицемірством і неприязністю оточення, допомагатимуть один одному у непростих ситуаціях, змінять свій світогляд і стануть друзями.

Актори та їхні ролі

Вігго Мортенсен у ролі Тоні «Ліпа» Валлелонги

Для ролі «Базіки» 60-річному Мортенсену довелося набрати зайвих 20 кг і «помолодшати» на чверть століття, адже на момент оповіді Валлелонгу було близько 30 років. Крім цього, йому довелося попрацювати над своїм американським акцентом, який у кадрі повинен звучати на італійський манер. Актор гідно впорався з цим завданням.

Роль не перетворилася на карикатуру. Мортенсен зіграв Тоні з щирою теплотою, навіть коли інстинкти персонажа були явно хибними. Номінація на «Оскар» за найкращу чоловічу роль була цілком заслуженою.

Махершала Алі у ролі Дона Ширлі

Те, що робить цю роль надзвичайною — її стриманість. Дон усе своє життя контролював те, як його сприймають. Кожен жест виважений, кожна емоція відфільтрована. Алі передає величезний внутрішній тиск через мінімальну зовнішню експресію.

Махершала Алі став першим афроамериканським актором, який отримав два «Оскари» за найкращу чоловічу роль другого плану.

Нагороди та визнання

Фільм отримав «Оскар» за найкращий фільм, найкращий оригінальний сценарій і найкращу чоловічу роль другого плану (Махершала Алі), ставши п’ятим фільмом в історії, що виграв «Найкращий фільм», не отримавши номінації за найкращу режисуру.

Повний список нагород виглядає так:

• 🏆 «Оскар» — найкращий фільм, найкращий сценарій, найкращий актор другого плану (Алі)
• 🏆 «Золотий глобус» — найкращий фільм у категорії «комедія або мюзикл»
• 🏆 BAFTA — найкращий актор другого плану (Алі)
• 🏆 Приз глядацьких симпатій на кінофестивалі в Торонто (2018)
• 🏆 Премія Національної ради кінокритиків США — найкращий фільм 2018 року

Бюджет фільму склав близько $23 млн, а касові збори перевищили $321 млн у всьому світі.

Чому фільм варто подивитися

Акторська хімія — головна сила картини

«Зелена книга» не була б такою чарівною, якби не акторський склад. Махершала Алі та Вігго Мортенсен створили приємних персонажів, яким співпереживаєш. За ними цікаво спостерігати: такі вони незвичайні та притягальні.

Алі та Мортенсен розвинули близьку дружбу поза знімальним майданчиком, що відображало стосунки їхніх екранних персонажів.

Глибокий зміст під легкою оболонкою

«Зелена книга», хоч і виглядає стандартним фільмом про расову нерівність та дискримінацію, але під час перегляду з’являється інша думка — це абсолютно не банальне кіно. Фільм показує, що існує щось більше за колір шкіри — дружба, музика, взаєморозуміння.

Ріст обох персонажів

Тоні починає з поверхневих, неусвідомлених упереджень. Дон — емоційно закритий, ізольований як від білого суспільства, що ставиться до нього зверхньо, так і від темношкірої спільноти, від якої він віддалився через елітне музичне оточення. Обидва змінюються до кінця. Тоні виходить із більш чесним розумінням світу. Дон отримує щось рідкісніше — справжнього друга.

Критика та суперечності навколо фільму

Попри те, що фільм знятий на реальних подіях, він не є суто біографією. Одним зі сценаристів був син Тоні — Нік Валлелонга, але родина Дона Ширлі критикувала творців стрічки через певну історичну неточність. Тому «Зелена книга» — швидше художній фільм з елементами біографії.

Деякі критики вважали, що «Зелена книга» підтримує расові стереотипи, просуваючи наратив «білого рятівника». Однак більшість глядачів і академіків Голлівуду з цим не погодилися — нагороди говорять самі за себе.

Висновок: чи варто дивитися?

Красиві панорамні кадри, крутий автомобіль та стильна музика — ось важливі елементи класного фільму-подорожі. «Зелена книга» — це добра картина про важливі речі: людяність та дружбу.

Попри звернення до важкої теми, «Зелена книга» надихає. Вселяє віру в чуйність і почуття справедливості. У те, що люди здатні зберігати гідність і допомагати одне одному змінюватися на краще.

Це фільм, після якого не хочеться одразу вимикати екран. Він не намагається вчити чи моралізувати — він просто розповідає реальну історію двох несхожих людей, які знайшли одне в одному те, чого обом бракувало. Саме за це його люблять мільйони глядачів по всьому світу.