Огляд на фільм Заборонений

Загальна інформація про фільм

Про що цей фільм

«Заборонений» — українська художня драма про поета-шістдесятника, правозахисника та Героя України Василя Стуса. Стрічка розповідає про останні роки його життя: від дисидентської діяльності в Києві 1960-х до загибелі у радянському пермському таборі 4 вересня 1985 року.

Фільм структурований на три частини:

• «Київ» — молодий Стус знайомиться з майбутньою дружиною Валентиною Попелюх, бере участь у літературних акціях, виступає проти радянських репресій і потрапляє під переслідування КДБ
• «Суд» — засідання Київського міського суду 2 жовтня 1980 року, де поету призначили 10 років ув’язнення за «антирадянську діяльність»
• «Віра» — перебування у пермському таборі особливого режиму ВС-389/36, де вигаданий персонаж — полковниця КДБ Віра Холод — намагається змусити Стуса підписати зречення і зупинити його номінацію на Нобелівську премію

Скандали навколо фільму ще до прем’єри

Фільм потрапив у вир суперечок задовго до виходу в прокат. У серпні 2018 року зі сценарію таємно видалили всі згадки про Віктора Медведчука — людину, яка офіційно виступала захисником Стуса на суді 1980 року, але фактично визнала його провину. Після публічного обурення в соцмережах сцену суду все ж повернули до фільму, хоча ім’я Медведчука у ньому так і не звучить відкрито — через відмову політика надати дозвіл на використання свого образу. Роль людини, схожої на Медведчука, зіграв актор театру на Подолі Роман Халаїмов.

Ще один скандал стався під час зйомок на Хрещатику: масовка почала зривати радянські прапори і топтати їх ногами, вимагаючи довести, що знімається справді патріотичне кіно.

Акторська гра та образ Стуса

Головну роль виконав Дмитро Ярошенко — і це, мабуть, найбільша вдача кастингу. Актор дуже схожий на реального Стуса зовні, а його гра переконує навіть у найбільш емоційних сценах. Сучасники поета, зокрема Василь Овсієнко, після перегляду говорили, що на мить побачили живого Стуса — це красномовний комплімент акторській роботі.

У фільмі також з’являються образи реальних постатей дисидентського руху:

• Алла Горська
• Іван Дзюба
• Левко Лук’яненко
• В’ячеслав Чорновіл
• Михайлина Коцюбинська
• Сергій Параджанов

Сильні сторони стрічки

Актуальність і смисловий шар

Найпотужніша частина фільму — таборова. Діалоги між Стусом і полковницею КДБ вражають своєю сучасністю: аргументи про «яку різницю, якою мовою», про «ніхто нікого не утискає» і «треба примиритися» — це не архаїка, а живий дискурс, що лунає й досьогодні. Фільм чітко проводить паралель між радянськими репресіями і тим, що відбувається з українцями зараз.

Дисидентський рух як контекст

Стрічка показує ширшу картину: арешти інтелігенції 1965 року, самоспалення Василя Макуха на знак протесту проти вторгнення СРСР у Чехословаччину, утиски української мови на Донбасі. Стус у фільмі прямо каже: доля Донбасу — це потенційна доля всієї України.

Емоційна сила фіналу

Саундтрек від гурту «Без обмежень» і фінальні сцени зі звучанням вірша «Як добре те, що смерті не боюсь я» роблять кінцівку по-справжньому пронизливою. Глядачі виходять із залу зі сльозами — і це не дешева маніпуляція, а результат чесної роботи з матеріалом.

Слабкі сторони

Попри щиру мету і сильні окремі сцени, «Заборонений» має помітні недоліки:

• Пропуски в біографії: у фільмі повністю зникає перший суд над Стусом 1972 року і ціле десятиліття його життя — глядач переноситься з кінця 1960-х одразу на суд 1980 року
• Слабкі діалоги в першій половині: штучні репліки, надмірний пафос, сучасний сленг у вустах людей хрущовської доби («впарили», «підставили», «гарного дня»)
• Телевізійна якість постановки: режисер Роман Бровко до цього знімав виключно серіали («Два полюси любові», «Квіти дощу»), і це відчутно — деякі сцени виглядають як якісний телефільм, а не кінопроєкт
• Недостатньо розкритий характер героя: мотивація Стуса, його стосунки з родиною, внутрішні суперечності — все це лишається на рівні декларацій, а не живої психології

Підсумок: чи варто дивитися

«Заборонений» — не ідеальний фільм. Він нерівний, місцями поверховий і не повністю розкриває масштаб особистості Стуса. Але він перший — і вже тільки за це варто подякувати.

Стрічка працює як:

1. Введення в тему для тих, хто мало знає про Стуса і дисидентський рух
2. Актуальний коментар до сучасної війни Росії проти України
3. Емоційний досвід завдяки акторській грі та саундтреку

Якщо хочете відчути енергію нескореного поета — йдіть у кіно. Якщо хочете глибше зрозуміти його особистість — після перегляду беріть його вірші або біографічні книги. Фільм відкриває двері, але не проводить вас до кінця коридору. І це, можливо, найчесніше, що можна про нього сказати.