Огляд на фільм Велика стіна

Коротко про фільм

Про що фільм

Дія розгортається у середньовічному Китаї часів династії Сун (приблизно початок XII ст.). Двоє європейських найманців — англієць Вільям Гарін (Метт Деймон) та іспанець Перо Товар (Педро Паскаль) — вирушають на Схід з однією метою: роздобути секрет димного пороху. Китай манить авантюристів зі всієї Європи, але мало хто повертається назад.

Врятувавшись від нападу кочовиків, обоє дістаються до Великої китайської стіни й потрапляють у полон до Безіменного ордену — елітного підрозділу, єдине завдання якого — захищати людство від орди монстрів, відомих як «Тао-те». Ці ящероподібні істоти з зеленою кров’ю нападають на стіну раз на 60 років і керуються однією королевою. Під час чергової атаки Вільям демонструє майстерність лучника, рятує солдата Пен Юна — і поступово починає воювати не за гроші, а за людей поруч.

Що вдалося у фільмі

Візуальна складова — головна сила картини

Чжан Їмоу — режисер із бездоганним відчуттям кольору й форми, і навіть у цьому комерційному блокбастері його почерк помітний. Ось що справді вражає:

• Кольорові доспехи — кожен рід військ має власний колір: лучники в яскраво-червоних обладунках, піхота в чорних, воїни-журавлі в синіх із розвіваючимися плащами.
• Батальні сцени — масштабні, динамічні, зі вдалим використанням уповільнення у ключових моментах.
• Сцена похорону — один із небагатьох епізодів, де відчувається «чистий» авторський стиль Імоу: тиша, автентичний спів, справжній емоційний вплив.
• Архітектура й декорації — деталізовані, опрацьовані, з китайським колоритом.

Саундтрек написав Рамін Джаваді — композитор «Гри престолів» і «Варкрафту». Його робота найкраще чується у рідкісних тихих моментах, коли фільм сповільнюється й дає простір музиці.

Що не вдалося

Сценарій — очевидна слабка ланка

Сценарій написали автори «Принца Персії» і «Учня чарівника» — і це багато пояснює. Проблеми очевидні:

• Мотивація головного героя прописана поверхово: перехід Вільяма від найманця до захисника людства відбувається без переконливого внутрішнього конфлікту.
• Монстри як загроза подані слабко — їхньому походженню та природі сценаристи відвели буквально кілька хвилин.
• Персонажі — радше типажі, ніж живі люди. Командир Лін Мей (Цзін Тянь) майже не виявляє емоцій, Баллард (Віллем Дефо) існує в сюжеті лише як пояснення, чому китайці говорять по-англійськи.
• Деякі рішення викликають здивування: магніт як головна зброя проти монстрів, воздушні кулі як засіб переслідування орди.

Ідеологічна рамка

Фільм відверто вибудовує опозицію «Схід — Захід»: європейці показані жадібними, брудними, схильними до зради. Китайські воїни — дисципліновані, самопожертвені, благородні. Навіть монстри у певний момент «рятують своїх» — і оператор двічі акцентує на цьому увагу. Це не обов’язково мінус, але варто розуміти, що дивишся свідомо сконструйований культурний продукт.

Актори: хто як впорався

• Метт Деймон — органічний у ролі, у доспехах з луком виглядає переконливо, але роль не вимагає від нього нічого складного.
• Педро Паскаль — додає живості, його персонаж виходить більш людяним і саркастичним.
• Віллем Дефо — недовикористаний. Його Баллард — персонаж із потенціалом, якого зрізали при монтажі.
• Цзін Тянь — незворушна командир без емоцій, жодної хімії з Деймоном.
• Енді Лау — харизматичний, але екранного часу обмаль.

Для кого цей фільм

Варто дивитися, якщо ви:

• любите видовищні бойовики з масштабними батальними сценами
• цікавитесь китайською культурою й естетикою
• шукаєте динамічне кіно для одноразового вечірнього перегляду

Краще пропустити, якщо ви:

• очікуєте глибокий сюжет або складних персонажів
• хочете побачити кращі роботи Чжана Їмоу — подивіться «Герой» або «Будинок літаючих кинджалів»

Підсумок

«Велика стіна» — це видовище, а не кіно в повному сенсі слова. Чжан Їмоу зняв технічно грамотний блокбастер із приголомшливою палітрою й масштабними боями, але слабкий сценарій і беззубі персонажі не дають фільму стати чимось більшим за атракціон. В Україні за перший тиждень показу він зібрав понад 15 мільйонів гривень і посів перше місце серед прем’єр — глядач проголосував ногами. Якщо налаштуватися на розважальний перегляд без претензій до логіки — два години пройдуть непогано. Якщо хочете справжнього авторського Імоу — шукайте в іншому місці його фільмографії.