Огляд на фільм Альтер

Загальна інформація про фільм

Про що фільм: сюжет «Альтеру»

Дія розгортається у постапокаліптичному світі після ядерної катастрофи. Суспільство поділене на два табори — «генетиків» і «особливих»:

• Генетики — люди з генетичними модифікаціями, що живуть у розкішних кварталах і мають доступ до технологій та влади.
• Особливі — ті, хто виявився несприйнятливим до генної терапії. Вони приречені жити в нетрях, виконувати низькокваліфіковану роботу і вважаються громадянами другого сорту.

Головний герой — механік Леон (Том Фелтон). Через нещасний випадок він позбавлений можливості ходити, але не зламаний. У трущобах разом із племінницею Хлоєю (Єлизавета Бугулова) він налагоджує нелегальні кібер-апгрейди для місцевих жителів — очні імпланти, бронежилети на руки тощо.

Усе змінюється, коли Леон та Хлоя рятують від бандитів популярну співачку Міру (Еґґі К. Адамс). Ця зустріч відкриває їм сліди масштабної змови, яка загрожує знищенням усіх «особливих».

Щоб протистояти системі, Леон конструює екзоскелет із вбудованою рослиною, яку використовують у генетичних дослідженнях. У бою з ворогами з його рук вилітають товсті корені, а таємнича квітка перетворює його майже на рослинного кіборга — і це не жарт, а буквальний опис того, що відбувається на екрані.

Режисер і стиль фільму

Тімо Вуоренсола — фінський режисер, відомий насамперед чорною комедією «Залізне небо» (нацисти на Місяці будують Четвертий рейх). Критики фільм розгромили, але він здобув культовий статус і навіть отримав сиквел.

«Альтер» витриманий у схожій манері — ірронічне кіно категорії «Б», яке підсміюється над кліше жанру, а не слідує їм серйозно. Якщо йти в кінотеатр як на серйозну антиутопію — можна розчаруватися. Якщо налаштуватися на трешовий бойовик із гумором — задоволення гарантоване.

Що характерно для стилю Вуоренсоли в цьому фільмі:

• Злодії вголос обговорюють свої плани, щоб герой міг почути і завадити
• Передісторія світу подається у форматі шкільної лекції для підлітків
• Герой у фіналі стає не Бетменом, а буквально Флауерменом — з пилком, шипами та їдким цитрусом як зброєю
• Персонажі борються за справедливість разом із поп-зіркою Мірою

Актори та ролі

Том Фелтон у ролі Леона

Найбільша приманка для глядачів — Том Фелтон, якого широка аудиторія знає як Драко Малфоя з «Гаррі Поттера». Іронія ситуації в тому, що колишній «чистокровний» чарівник тепер грає людину, яка готова віддати життя за рівність — всупереч генетичній дискримінації.

Режисер Вуоренсола так прокоментував вибір актора:

«Том Фелтон — неймовірно сильний актор, поклонником якого я став ще з часів «Гаррі Поттера», але його останні роботи остаточно переконали мене в його різнобічності та глибині. У ньому є все, що мені було потрібно — гумор, сила, вразливість і харизма.»

Фелтон також відомий театральними роботами і кількома музичними альбомами — він дійсно вміє співати.

Інші актори:

• Єлизавета Бугулова — Хлоя, названа сестра й головна помічниця Леона. Більш відома як актриса дублювання, але дедалі частіше з’являється на екрані.
• Річард Брейк — Френк Кеслер. Знаний за роль першої версії Короля Ночі в «Грі престолів».
• Іґор Жижикін — один із головних антагоністів.
• Еґґі К. Адамс — Міра, поп-зірка, чий голос є результатом генетичної модифікації.
• Алексій Філімонов — Говард.

Локації: футуристична Астана у кадрі

Фільм знімався в казахстанській Астані, і це одне з найцікавіших рішень картини. Місто органічно вписалося в концепцію:

• Блискучі хмарочоси і розкішні лабораторії — світ «генетиків»
• Обшарпані пострадянські п’ятиповерхівки на околицях — трущоби «особливих»

Ця архітектурна суперечність візуально підкреслює класову нерівність, про яку говорить фільм.

Що вийшло добре, а що — ні

Плюси:

• Оригінальна концепція бойових сцен із рослинним екзоскелетом
• Іронічна інтонація, яка перетворює кліше на жарт
• Цікавий каст із британськими та російськими акторами
• Нетривіальна локація — Астана замість стандартних Ванкувера чи Праги
• Динамічний темп, фільм не нудьгує

Мінуси:

• Надмір кліше — навіть для ірронічного кіно
• Надто спрощена розв’язка: поліція приходить, уряд скасовує сегрегацію за одну ніч
• Недостатньо розкрита передісторія персонажів
• Бюджет 15 мільйонів доларів відчувається

Підсумок: чи варто дивитися?

«Альтер» — не претендент на «Оскар» і не новий «Елізіум». Це динамічний трешовий бойовик у кращих традиціях VHS-епохи, схожий на фільми на зразок «Голографічної людини» чи «Втікачів комп’ютерних мереж».

Якщо ви йдете на серйозну антиутопію — підете розчарованими. Якщо налаштуєтеся на кіно категорії «Б» із самоіронією, зручно влаштуєтеся в кріслі і не чекатимете від нього «Матриці» — отримаєте щире задоволення від перегляду.