Загальна інформація про фільм
| Характеристика | Деталі |
|---|---|
| Жанр | Еротична драма |
| Рік випуску | 2013 |
| Режисер | Ларс фон Трієр |
| Сценарист | Ларс фон Трієр |
| Продюсер | Луїза Вест |
| Оператор | Мануель Альберто Кларо |
| Головні актори | Шарлотта Генсбур, Стеллан Скарсгорд, Стейсі Мартін, Шайа ЛаБаф |
| Країни виробництва | Данія, Німеччина, Франція, Бельгія, Великобританія |
| Тривалість | ~4 години (дві частини) |
| Бюджет | $4,7 млн |
| Рейтинг IMDb | 6.9/10 |
| Рейтинг Rotten Tomatoes | 95% (1 частина) |
| Прем’єра в Україні | 20 лютого 2014 (1 частина) |
Про що цей фільм
«Німфоманка» — масштабна двосерійна драма, яка розповідає про жінку на ім’я Джо, котра поставила собі діагноз — німфоманія. Холодного зимового ранку немолодий холостяк Селіґман (Стеллан Скарсгорд) знаходить у провулку побиту жінку в напівпритомному стані. Він забирає її до себе додому, і Джо починає розповідати йому свою історію — від дитинства до п’ятдесяти років.
Фільм поділено на вісім розділів, які охоплюють усі ключові епізоди її життя. Паралельно з розповіддю Джо, Селіґман — начитана інтелектуальна людина — проводить численні паралелі з мистецтвом, релігією, природознавством та історією.
Сюжет: Частина перша
У першій частині глядач знайомиться з Джо в молодості — її роль виконує дебютантка Стейсі Мартін. Дівчина з раннього віку відкриває для себе сексуальність: перший досвід виявляється болючим і залишає глибокий слід. Він призводить до трьох наслідків:
- відрази до чоловічої статі загалом
- невіри в кохання як таке
- парадоксальної залежності від сексу
Джо та її подруга вигадують гру: перемагає та, хто переспить з найбільшою кількістю пасажирів в одному поїзді. Дорослішаючи, Джо колекціонує коханців і класифікує їх за власною системою. Єдина людина, яку вона по-справжньому любить — це батько.
Одна з найбільш обговорюваних сцен першої частини — епізод з Умою Турман, яка грає дружину одного із залицяльників Джо. Жінка, дізнавшись про зраду, приходить до Джо з дітьми. Сцена вибудовується абсурдно і гротескно — і саме в цьому її сила.
Сюжет: Частина друга
У другій частині Джо (вже в зрілому віці — її знову грає Шарлотта Генсбур) намагається повернути втрачену чутливість. Вона відвідує садомазохіста К. (Джеймі Белл), візити до якого поступово витісняють усе решту — включно з материнством.
Ключові події другої частини:
- Джо залишає сина і чоловіка, обираючи власне бажання
- Вона влаштовується до кримінальної структури, де використовує свій досвід для роботи колектора
- З’являється П. (Міа Гот) — молода дівчина, яка стає учнем і коханкою Джо
- Фінал — зрада і жорстоке фізичне насильство з боку Жерома
Саме після цього побиття Джо опиняється в тому самому провулку, де її і знаходить Селіґман.
Актори та ролі
Головні персонажі
- Шарлотта Генсбур — Джо (дорослий вік). Генсбур грає стримано, з холодною точністю, що робить її персонажа переконливим і моторошним водночас.
- Стейсі Мартін — молода Джо. Дебют у великому кіно, який одразу привернув увагу критиків.
- Стеллан Скарсгорд — Селіґман, асексуал-інтелектуал, який слухає і коментує.
- Шайа ЛаБаф — Жером, чоловік Джо і центральна чоловіча фігура її життя.
Другорядні ролі
- Ума Турман — місіс Х, сцена якої стала однією з найяскравіших у фільмі
- Джеймі Белл — К., садомазохіст
- Крістіан Слейтер — батько Джо
- Вілем Дефо — Л., кримінальний босс
- Міа Гот — П., учениця і коханка
Як знімали фільм: технічна сторона
Фільм знімали в Великобританії, хоча дія умовно відбувається у 80-х роках. Цікаво, що Трієр наполягав на скандинавському акценті в мові акторів — навіть під час репетицій.
Щодо відвертих сцен: зйомки організовували так, що актори та дублери-порноактори знімалися окремо, а потім зображення монтувалося — верхня частина тіла реального актора, нижня — дублера. Використовувався цілий арсенал штучних реквізитів.
Фільм вийшов у двох версіях:
- Прокатна — скорочена, по ~2 години кожна частина
- Режисерська — повна, розширена; перша частина показана на Берлінале, друга — на Венеційському кінофестивалі
Що говорять критики
Фільм отримав суперечливі, але переважно позитивні оцінки:
- Rotten Tomatoes: 95% за першу частину та 83% за другу
- Metacritic: 80/100 за обидві частини
- IMDb: 6.9 і 6.7 відповідно
Критики відзначають сміливість режисера у змішуванні прекрасного і огидного, а також іронічну глибину діалогів між Джо і Селіґманом. Окремо хвалять Уму Турман і Шарлотту Генсбур.
Головна претензія — надмірне захоплення псевдоінтелектуальними паралелями та езотеричними відступами, які подеколи нагадують пародію.
Нагороди
- Премія «Боділь» 2014 — найкраща жіноча роль (Шарлотта Генсбур)
- Номінації: найкращий фільм, найкращий актор (Скарсгорд), найкраща актриса другого плану (Турман), найкращий актор другого плану (Белл)
- Номінація на премію Європейської кіноакадемії — найкращий фільм, найкраща чоловіча та жіноча роль
Варто дивитися чи ні
«Німфоманка» — це не еротика заради еротики. Це тривала розмова про бажання, самотність, провину і свободу — з усіма характерними для Трієра протиріччями. Фільм залишає більше питань, ніж дає відповідей, і саме в цьому його цінність.
Дивіться, якщо:
- вас цікавить авторське кіно з сильною акторською грою
- ви готові до провокаційного, але змістовного контенту
- вам подобаються фільми, які змушують думати після перегляду
Не варто дивитися, якщо:
- ви шукаєте просте розважальне кіно
- відверті сцени вас відштовхують, а не цікавлять у художньому контексті

