Огляд на Малевич фільм

Загальна інформація про фільм

«Малевич» — біографічний фільм режисерки Дар’ї Онищенко, що розповідає про життя та творчість українського художника-авангардиста Казимира Малевича. Стрічку знято у міжнародній копродукції України, Сербії, Італії та Швейцарії.

Прем’єра фільму відбулася 1 листопада 2024 року на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість».

Про що фільм: структура та сюжет

Фільм побудований у формі кількох «квадратів» — окремих розділів у житті художника. Це перегукується з його власним стилем: прості форми, але глибокий сенс.

Картина охоплює три ключові періоди з життя Малевича: успіх та перша непокора системі в російському Санкт-Петербурзі у середині 1910-х років; викладання у Білорусі та загострення конфлікту з владою у 1920-х роках; драматичне повернення до Києва у 1930-х роках, коли Україну спустошував влаштований радянською владою голод.

Три епохи в одному фільмі

«Чорний квадрат» — 1915 рік.
Казимир Малевич — молодий і амбітний художник, народжений і вирощений в Україні, переїхав до Москви. Там він знайомиться з молодим конструктивістом Володимиром Татліним. Вони обоє мріють сказати нове слово в мистецтві і стають запеклими суперниками. Всесвітньо відома виставка «0,10» у Санкт-Петербурзі стає вирішальним моментом — Малевич представляє свою найзагадковішу картину «Чорний квадрат».

«Білий квадрат» — 1925 рік.
Малевич і Татлін обидва викладають у Вітебській художній школі, якою керує Марк Шагал. Поки суперництво між ними триває, агенту НКВС Степану доручають знищити авангард і приборкати митців. Коли Малевич отримує дозвіл на поїздку за кордон, Степан звинувачує його у шпигунстві. Малевича арештовують.

«Червоний квадрат» — 1932 рік.
Малевич вважає, що мистецтво має бути поза політикою, але, відвідуючи українське село, бачить жахливий голод — Голодомор. Він сміливо наважується відобразити трагедію у своїх творах.

Сучасна лінія

Фільм має другу сюжетну лінію, яку режисерка Дар’я Онищенко вирішила додати вже після 2022 року — сучасну, натхнену великою війною в Україні. Останні сцени зняті у деокупованому Мощуні, де серед руїн оживають картини митця. Це потужне нагадування: мистецтво не можна знищити навіть війною.

Навіщо взагалі знімати цей фільм — ідея та контекст

З початком повномасштабного вторгнення в українському інфопросторі з’явилося багато матеріалів про митців та загалом історичних постатей, чиї здобутки Росія привласнювала. Того ж Казимира Малевича часто підписували як російського художника. Тому ідея створити фільм про митця, щоб розповісти його історію та розкрити українську ідентичність, звучала дуже багатообіцяльно.

Фільм «Малевич» — амбітна спроба повернути Казимира Малевича до українського культурного простору та історичної пам’яті. Ідея глибоко актуальна: художник, якого десятиліттями привласнювала імперська російська історіографія, дійсно має українські корені та культурні впливи, які не можна ігнорувати.

Акторська гра та знімальна команда

Загалом у «Малевича» потужний акторський склад, з дуже талановитими виконавцями.

В основній лінії Малевич (Віталій Ажнов) весь час конкурує з Татліним (Олександр Новіков), і їхній дует — це сильна, захоплива акторська гра.

Музику до стрічки написали італійський композитор Рафаелле Петруччі та клавішник гурту «Океан Ельзи» Милош Єлич.

Зйомки відбувалися у Києві, Мощуні, Ворзелі, Пущі-Водиці, Халеп’ї та Конча-Заспі.

Сильні та слабкі сторони

✅ Що вдалося

• Фільм розповідає про дійсно цікаву особистість, відновлює історичну справедливість та має низку оригінальних рішень у плані зйомки.
• Найбільш вдалими моментами фільму є кадри українських полів, зняті у супрематичному стилі — як алюзія на натхнення Малевича.
• Головна теза фільму — Малевич як український художник — заслуговує на повагу. Режисерка звертає увагу на українські мотиви в його дитинстві, його самоідентифікацію як українця, його художню реакцію на Голодомор.
• Про авангард, футуризм і супрематизм можна розказати захопливо, живо й зрозуміло — і в певних сценах це вдається. Кожна репліка влучна.

❌ Що не вдалося

• Три окремі епохи могли б утворити переконливу драматургічну структуру, але реалізація підводить: зв’язки між епізодами слабкі, конфлікти — недорозвинені.
• Фільм має проблему з доступністю: він вимагає від глядача певної підготовки — знання імен, історичного фону, художніх течій.
• Якщо режисерське рішення з кадрами, де картини Малевича «оживають» серед понівечених селищ, виглядає цікавим, то історія сучасної пари закоханих здається дещо притягнутою за вуха.
• Перше, що впадає в очі — плоска і невиразна картинка, хоча трейлер обіцяв захопливий погляд. Коли дія переноситься до часів Малевича, усе знято в одному блідому стилі.

Думки критиків: діаметрально протилежні

Фільм викликав справжню дискусію в українському медіапросторі. Варто говорити про «Малевич» хоча б через різку полярність думок.

З одного боку, «Малевич» — твердий середнячок на українських великих екранах, на користь перегляду якого говорить багато аргументів. З іншого — «Малевич» став одним із найгірших українських фільмів за останні роки — на думку частини критиків.

Як байопік, «Малевич» вийшов сирим, а як культурна подія — важливим, але недопрацьованим кроком у правильному напрямку.

Висновок: дивитися чи ні?

Фільм «Малевич» — це неоднозначна, але важлива картина для українського кіно. Вона порушує актуальне питання деколонізації культурної спадщини та повертає Казимира Малевича туди, звідки він родом — в Україну. Попри драматургічні недоліки та нерівну режисуру, стрічка варта уваги хоча б тому, що таких фільмів раніше просто не існувало.

Кому варто дивитись:

• Тим, хто цікавиться історією українського мистецтва
• Глядачам, які хочуть дізнатися про українські корені Малевича
• Шанувальникам якісної акторської гри, зокрема дуету Ажнов — Новіков

Кому може не підійти:

• Тим, хто очікує технічно бездоганного кіно з чіткою драматичною структурою
• Глядачам без жодного знання контексту епохи — без підготовки частина сцен залишиться незрозумілою