Що таке словосполучення? Пояснюємо простими словами

Що таке словосполучення — коротко і зрозуміло

Словосполучення — це поєднання двох або більше повнозначних слів, пов’язаних між собою граматично та за змістом. Воно не виражає завершеної думки, а лише називає предмет, дію чи ознаку — але конкретніше, ніж одне слово.

Простий приклад: слово вода — це загальна назва. А кришталево чиста вода — це вже словосполучення, яке малює точний образ. Саме в цій конкретиці й полягає головна цінність словосполучень.

Подібно до слова, словосполучення виконує номінативну функцію — воно називає предмети, дії, їх ознаки, але на відміну від слова є конкретизованою назвою.

Будова словосполучення: головне і залежне слово

Словосполучення складається з головного й залежного слова. Головним є те слово, від якого ставиться питання, а залежним — те, яке відповідає на це питання.

Як це виглядає на практиці:

Лексичне значення головного слова виступає цілком самостійно, а лексичне значення залежного слова служить для уточнення чи поширення значення головного.

Що НЕ є словосполученням

Це важливо знати, щоб не плутатися. Не вважаються словосполученнями такі поєднання слів:

• • однорідні члени речення;

• • підмет і присудок;

• • поєднання прийменника з іменником;

• • фразеологічний зворот;

• • граматичні форми, які складаються з двох слів.

Чому прийменник з іменником — не словосполучення?

Прийменник самостійно не має лексичного значення, бо є службовою частиною мови, тому поєднання прийменника з іменником не вважається словосполученням: в школу, біля берези.

Чому фразеологізм — не словосполучення?

Фразеологічний зворот — це стійке поєднання слів з певним лексичним значенням, яке описується одним словом: бити байдики — лінуватися, пекти раків — зашарітися. Оскільки одне слово — це не словосполучення, то і фразеологізм словосполученням не є.

Види словосполучень

За типом зв’язку між компонентами виділяють два основних види:

1. Підрядні словосполучення — одне слово головне, інше залежить від нього. Це найпоширеніший вид: синє небо, читати книгу, говорити голосно.

2. Сурядні словосполучення — слова рівноправні між собою, жодне не залежить від іншого: день і ніч, рано або пізно, радість і успіх.

За тим, якою частиною мови виражене головне слово, розрізняють:

• • Іменні — головне слово є іменником, прикметником або числівником (розовий слон, п’ять крапель).

• • Дієслівні — головне слово є дієсловом (читати книгу, йти швидко).

• • Прислівникові — головне слово є прислівником (дуже добре, надзвичайно цікаво).

Три типи зв’язку слів у словосполученні

Це найважливіша тема в синтаксисі словосполучень. У залежності від характеру підрядного зв’язку між головними і залежними словами розрізняють три способи зв’язку слів у словосполученні: узгодження, керування і прилягання.

Узгодження

Узгодження — такий спосіб підрядного зв’язку між словами, коли залежне слово вживається в тих самих роді, числі, відмінку, що й головне.

Тобто коли змінюється головне слово — залежне змінюється разом із ним.

• • синє небо → синього неба → синьому небу

У словосполученнях, утворених способом узгодження, у ролі головного слова виступають іменники, займенники, а в ролі залежного — прикметники, дієприкметники, займенники та числівники.

Керування

Керування — такий спосіб підрядного зв’язку, при якому залежне слово ставиться в тому відмінку (з прийменником чи без нього), якого вимагає головне слово.

Головне слово “керує” формою залежного. При зміні головного слова залежне залишається в тому самому відмінку — воно “заморожується” в заданій формі.

Приклади: надіятися на себе, лист паперу, думка про батьків.

Прилягання

Прилягання — такий спосіб підрядного зв’язку, при якому залежне незмінюване слово поєднується з головним лише за змістом.

Залежне слово тут не змінює своєї форми взагалі — воно просто “приєднується” до головного за змістом.

Приклади: прийшли надвечір, дивиться уважно, надзвичайно цікавий, відповів посміхаючись.

Підсумкова таблиця типів зв’язку:

Словосполучення і речення — у чому різниця

Ці два поняття легко сплутати, але між ними є принципова відмінність.

На відміну від речення, яке має закінчену інтонацію та виражає завершену думку, словосполучення виконує лише номінативну функцію — просто називає предмети, дії, явища чи ознаки, але робить це конкретніше, точніше і розгорнутіше.

Простіше кажучи:

• • Швидкий хлопець — це словосполучення. Воно лише називає, нічого не повідомляє.

• • Хлопець біжить швидко — це вже речення. Тут є завершена думка, підмет і присудок.

Словосполучення поза реченням не є комунікативною одиницею. Воно стає частиною мовлення лише тоді, коли входить до складу речення.

Словосполучення — це не просто шкільна тема з підручника. Це будівельний матеріал будь-якого тексту. Чим точніше ви добираєте словосполучення, тим виразнішим і зрозумілішим стає ваше мовлення.