Загальна інформація про фільм
| Характеристика | Деталі |
|---|---|
| Оригінальна назва | Wuthering Heights |
| Жанр | Романтична драма, історичний фільм |
| Рік випуску | 2026 |
| Країна виробництва | США, Велика Британія |
| Режисерка та сценаристка | Еміральд Феннелл |
| Продюсери | Еміральд Феннелл, Марґо Роббі, Джозі МакНамара |
| Виробничі компанії | MRC Film, LuckyChap Entertainment |
| Дистриб’ютор | Warner Bros. Pictures |
| Головні актори | Марґо Роббі, Джейкоб Елорді, Шазад Латіф, Хонґ Чау, Елісон Олівер, Юен Мітчелл |
| Оператор | Лінус Сандґрен |
| Композитор | Ентоні Вілліс (партитура), Charli XCX (пісні) |
| Тривалість | 136 хвилин |
| Вікова категорія | R (для дорослої аудиторії) |
| Бюджет | $80 000 000 |
| Касові збори у світі | $242 000 000 |
| Прем’єра (світова) | 28 січня 2026, Лос-Анджелес |
| Прем’єра в Україні | 12 лютого 2026 |
| Рейтинг IMDb | 6.1 / 10 |
| Rotten Tomatoes | 62% (критики) / 77% (глядачі) |
| Metacritic | 56 / 100 |
Від роману 1847 року до екрану 2026-го: як народився проєкт
«Буремний перевал» Емілі Бронте — це не просто один із найвідоміших романів англійської літератури. Це книга, яку свого часу відмовлялись публікувати через «надмірну жорстокість та аморальність», а після виходу у 1847 році закидали брудом критики. Єдиний роман письменниці, що померла у 30 років від туберкульозу, врешті пройшов крізь віки і перетворився на незаперечну класику. Екранізацій за ці роки було десятки — але версія 2026 року від Еміральд Феннелл одразу заявила про себе як про щось принципово інше.
Проєкт народився у 2024 році з ініціативи самої Марґо Роббі та її продюсерської компанії LuckyChap Entertainment. Роббі запропонувала Феннелл режисерське крісло — і та погодилась без вагань: режисерка ще з 14 років була фанаткою роману Бронте. Третій спільний проєкт тріо Феннелл — Роббі — Елорді (після «Перспективної дівчини» та «Солтберна») одразу викликав шалений ажіотаж у Голлівуді.
Далі стався один із найгучніших тендерних поєдинків останніх років: Netflix запропонував 80 млн — виключно задля гарантії повноцінного кінотеатрального прокату і масштабної маркетингової кампанії. Рішення виявилось виправданим.
Сюжет: що лишилось від Бронте і що додала Феннелл
Основа — та сама, але не та
В центрі — фатальна пристрасть між Кетрін Ерншоу і Гіткліфом: хлопець з невідомим походженням, якого батько Кетрін у напівп’яному стані привів додому і поселив на горищі як «домашню тваринку» (вже тут Феннелл відходить від роману, де батько вимагав гідного ставлення до Гіткліфа). Їхнє кохання юних років з часом переростає у всепоглинаючу, руйнівну пристрасть. Кетрін виходить заміж за Едгара Лінтона — зарадні його гроші більше, ніж через справжні почуття. Гіткліф тікає і повертається через роки зміненим, зі статками й темними планами.
Що Феннелл прибрала з роману
Режисерка радикально спростила структуру оригіналу:
- Зникла лінія помсти — ключовий двигун роману, де Гіткліф планомірно руйнує родини Ерншоу та Лінтон, фактично усунена. У фінальному варіанті Гіткліфу просто немає кому мститися;
- Зник Гіндлі — брат Кетрін, без якого сліпа ненависть Гіткліфа втрачає свою сюжетну основу. Саме Гіндлі принижував його після смерті батька — але у фільмі ця лінія відсутня;
- Другий покоління персонажів — Кетрін-молодша і Гортон у романі утворюють паралельну сюжетну арку, яка замикає цикл. У фільмі їх немає взагалі;
- Герої є старшими і усвідомленішими: у Бронте Гіткліф тікав у 16 років, Кетрін померла в 19 — це перше наївне кохання підлітків. У Феннелл це вже зріла, осмислена пристрасть із холодним підтекстом.
Що Феннелл змінила і додала
- Ізабель Лінтон — у романі наївна жертва, у фільмі ексцентрична підопічна Едгара, яка може справді здивувати;
- Кетрін — не романтизована героїня, а примхлива, імпульсивна жінка, що більше зачарована статками Лінтона, ніж його манерами;
- Акцент зроблено на тілесності, токсичності й залежності — замість моральної дилеми і класового протистояння;
- Відкрито показані сцени сексу та насильства (зокрема — свято повішення у першому акті) — чого в оригінальному романі не було.
Режисерка: хто така Еміральд Феннелл
Розуміти «Буремний перевал» важко без розуміння самої Феннелл. Три її повнометражні роботи утворюють чітку траєкторію:
- «Перспективна дівчина» (2020) — феміністський трилер, «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій;
- «Солтберн» (2023) — психологічний трилер із Джейкобом Елорді, відвертий, скандальний, неможливо красивий;
- «Буремний перевал» (2026) — вільна екранізація Бронте, де режисерка сама визнала: вона хотіла відтворити відчуття підлітки, яка вперше читає цей роман.
Саме цим пояснюється природа фільму — гіперболізована, емоційно несамовита, без компромісів. Це не погляд дорослої жінки з аналітичною дистанцією. Це той самий підлітковий надлом, де кохання — це все або нічого.
Акторський склад: дует, який тримає увагу
Марґо Роббі — Кетрін Ерншоу
Роббі тут не просто виконавиця головної ролі — вона ще й продюсерка проєкту, тобто людина, яка буквально вигадала цей фільм. Її Кетрін — не літературна романтична героїня, а жива, суперечлива, подекуди жорстока жінка, яка розривається між пристрастю і соціальним розрахунком. Критики розходяться в оцінках: одні вважають, що Роббі заново вигадала персонажа, інші — що їй не вистачає «істеричності» книжкової Кетрін.
Є один цікавий нюанс: діти-актори Шарлотта Меллінгтон та Оуен Купер у ролях юних Кетрін і Гіткліфа, на думку багатьох критиків, виявились більш переконливими і щирими, ніж їхні дорослі версії. У дитячих сценах відчувається справжня сирість емоцій — біль, образа, безпомічна залежність одне від одного.
Джейкоб Елорді — Гіткліф
Австралійський актор повертається до Феннелл після «Солтберна» — і вже вдруге грає харизматичного аутсайдера з темним минулим. Його Гіткліф менш демонстративно агресивний, ніж у книзі, але внутрішньо травмований і переконливо небезпечний. Головна претензія критиків — жорстокість персонажа подекуди виглядає естетизованою, а не внутрішньо зумовленою: знаєш, що він небезпечний, але не завжди розумієш, чому.
Окремо варто відзначити, що кастинг Елорді викликав хвилю критики ще до прем’єри: у романі Гіткліф описаний як людина з темною шкірою, тому частина аудиторії очікувала на актора відповідної зовнішності.
Курйозний факт: під час першого тижня зйомок Елорді отримав опік другого ступеня, випадково притулившись спиною до розпеченої латунної ручки в душі. Частину сцен довелось переімпровізувати з урахуванням травми.
Підтримуючий склад
- Шазад Латіф — Едгар Лінтон, чоловік Кетрін;
- Хонґ Чау — Неллі Дін, довірена служниця, яка є оповідачем оригінального роману;
- Елісон Олівер — Ізабель Лінтон, персонаж якої Феннелл суттєво переосмислила;
- Юен Мітчелл — «чоловік з батогом», один із найбільш гротескних образів фільму;
- Оуен Купер — юний Гіткліф (дебют у великому кіно, також відомий за серіалом «Юнацтво»).
Візуальна складова: найсильніший аргумент фільму
Оператор Лінус Сандґрен — людина, яка знімала «Ла Ла Ленд», «Солтберн», «Не час помирати» і «Не дивись вгору» — тут перевершив сам себе. Кожен кадр виглядає як обкладинка дорогого арт-буку: контраст між похмурими болотами Йоркшира і розкішними інтер’єрами маєтків, між бруталістською природою і вишуканими костюмами.
Костюми — окрема розмова. Художниця по костюмах Жаклін Дюрран («Барбі», «Гордість і упередження», «Маленькі жінки», «Бетмен») свідомо відмовилась від історичної достовірності. Замість точної реконструкції вікторіанської епохи — «гарячкова, фантастична мрія»: суміш єлизаветинської, георгіанської естетики і мотивів Александра МакКвіна і Тьєррі Мюглера. Деякі критики вважають це рішення занадто декоративним, але навіть вони визнають: дивитися на Кетрін у кожному новому вбранні — це окреме задоволення.
Саундтрек: Charli XCX між болотами і поп-музикою
Одне з найнесподіваніших рішень Феннелл — залучення Charli XCX до написання пісень для фільму. Результат — повноцінний альбом із 12 треків, записаний разом із продюсером Фінном Кіном просто під час туру BRAT: у студіях, готельних номерах, у будь-яку вільну годину.
До запису запросили легенду — Джона Кейла (співзасновника The Velvet Underground), чия поема звучить у першому треку House. Також взяла участь співачка Скай Феррейра. Оркестрову партитуру записали у лондонській студії «Еббі Роуд».
Ключові сингли:
- «House» — разом з Джоном Кейлом, перший сингл (листопад 2025);
- «Chains of Love» — вийшла разом з трейлером;
- «Wall of Sound» — січень 2026;
- «Always Everywhere» — у день прем’єри, 13 лютого 2026.
Поп-музика у готичній костюмній драмі — ризик очевидний. Але критики, навіть незадоволені сценарієм, одностайно визнають: саундтрек є одним із найсильніших елементів фільму. Феннелл вже робила подібне в «Солтберні» з «Murder on the Dancefloor» Софі Елліс-Бекстор — і та пісня отримала друге глобальне життя. Схоже, що з Charli XCX — схожа ситуація.
Касові збори: гроші є, суперечки теж
«Буремний перевал» вийшов у прокат 13 лютого 2026 — напередодні Дня святого Валентина, і це цілком свідомий маркетинговий розрахунок Warner Bros.
Результати в цифрах:
- **50–55 млн);
- $82 млн — світові касові збори за перший вікенд;
- $159 млн — глобальні збори за 10 днів;
- $242 млн — фінальні касові збори у всьому світі;
- Найбільші міжнародні ринки: Велика Британія (4,4 млн), Австралія ($4,3 млн);
- В Україні за перший вікенд (11–15 лютого): 95 236 глядачів і ~20 млн грн ($460 тис.).
Для порівняння: бюджет виробництва — 70–100 млн. Фільм не побив рекордів, але свою нішу чітко зайняв і вийшов у плюс.
Реакція критиків і глядачів: дві паралельні реальності
«Буремний перевал» отримав чи не найпоказовіший розрив між оцінками критиків і глядачів серед усіх прем’єр початку 2026 року.
Що кажуть критики:
- Фільм занадто зосереджений на формі, а не на змісті;
- Красивий, але емоційно дистанційований — пристрасть показана фізично, але не екзистенційно;
- Сценарій бідніший за першоджерело, теми помсти і класового протистояння майже усунені;
- Нерівний темп: фільм то мчить як відеокліп, то тягнеться;
- Дітлахи-актори переконливіші за дорослих зірок — і це тривожний симптом.
Що кажуть глядачі:
- Марґо Роббі і Джейкоб Елорді мають приголомшливу хімію на екрані;
- Костюми, пейзажі, операторська робота — візуально бездоганно;
- Саундтрек від Charli XCX несподівано органічно вписується в атмосферу;
- Емоційний удар є — особливо якщо не чекаєш точної адаптації роману;
- Це психоемоційно важке кіно, яке залишає осад надовго.
Плюси та мінуси фільму
✅ Що вдалось
- Феноменальна операторська робота Лінуса Сандґрена — кожен кадр як живопис;
- Костюми Жаклін Дюрран — один із найсміливіших і найефектніших костюмних рішень останніх років;
- Хімія між Роббі та Елорді — напружена, болісна і магнетична;
- Оригінальний саундтрек від Charli XCX, що органічно поєднує класичне і сучасне;
- Сміливість режисерки — фільм не намагається догодити всім і чесний у своїх намірах;
- Дитячі актори Шарлотта Меллінгтон та Оуен Купер — справжнє відкриття фільму.
❌ Що не вдалось
- Видалення теми помсти — ключового двигуна роману — робить сюжет значно примітивнішим;
- Персонажі майже не викликають співчуття через надмірний гіперболізм і поверховість;
- Нерівний темп: фільм хаотично чергує надмірний динамізм із затяжними сценами;
- Кастинг Елорді суперечить опису Гіткліфа в оригіналі і викликав обґрунтовану критику;
- «Серйозні» діалоги подекуди звучать пусто і патетично;
- Для тих, хто любить роман, — відчуття втраченої магії і спрощення.
Для кого цей фільм
Варто дивитись, якщо ви:
- Любите авторське кіно з сильним візуальним стилем і провокативним підходом;
- Шануєте попередні роботи Феннелл — «Перспективну дівчину» або «Солтберн»;
- Хочете побачити Марґо Роббі та Джейкоба Елорді в їхньому найбільш фізичному і сміливому виконанні;
- Готові сприймати класику через сучасну, не завжди зручну оптику;
- Цікавитесь роботою з костюмами і операторським мистецтвом.
Краще пропустити, якщо ви:
- Любите роман Бронте і очікуєте відносно вірну адаптацію;
- Шукаєте глибокий психологічний сюжет з розкритими другорядними персонажами;
- Не готові до важкого, подекуди відразливого й емоційно виснажливого перегляду;
- Розраховуєте на романтичне кіно до Дня закоханих — цей фільм не про романтику.
Підсумок: буря у красивій обгортці
«Буремний перевал» Еміральд Феннелл — це кіно, яке провокує і не вибачається за це. Режисерка взяла один із найтемніших романів англійської літератури і зробила з нього яскравий, безсоромно красивий, емоційно гіперболізований фільм — такий, яким вона уявляла його ще підлітком. Форма тут перемагає зміст, видовище — глибину, пристрасть — психологію.
Марґо Роббі і Джейкоб Елорді дають все, що від них вимагають. Лінус Сандґрен знімає так, що від екрану неможливо відірватись. Charli XCX пише альбом, що ще довго звучатиме в голові після виходу з кінозалу. Але якщо ви шукаєте той самий «Буремний перевал» — безнадійний, похмурий, із справжньою бурею всередині — його тут немає. Є красива, провокативна інтерпретація. І вирішувати, чи достатньо цього, — вам.
Оцінка: 6.5 / 10 — сміливий і візуально бездоганний фільм із відмінними акторами і незабутнім саундтреком, але без глибини оригіналу і з надто поверховим сценарієм.

