Іван Сердюк – про проблеми Енергодара і регіону та власний професійний шлях

У власному послужному списку Івана Сердюка є чимало цікавих етапів професійного становлення та розвитку. Є і здобутки, якими безперечно можна пишатися. Командир турбінного відсіку атомного підводного човна, оператор пульта управління реакторно-турбінної установки, старший механік, флагманський спеціаліст дивізії підводних човнів по атомним установкам. А ще – оператор реакторного відділення енергоблоку №2, провідний інженер управління реактором, начальник зміни енергоблоку №2, начальник зміни енергоблоку №6, начальник першого енергоблоку і, врешті, керівник міжнародного проекту з підготовки керівного персоналу, директор учбового центру «Академія керівників атомної енергетики». Двічі – депутат Запорізької обласної ради. А зараз – кандидат в народні депутати України по виборчому округу №79.

Чи можна назвати таку людину успішною? Які етапи професійного зростання, громадської роботи особисто для нього були найважливішими? Що найбільше вплинуло на формування його особистості, та чому він прийняв рішення іти в Верховну Раду? На ці та інші питання сьогодні відповідає сам Іван Сердюк.

Кандидат в народні депутати України по виборчому округу №79 Іван Сердюк
Іван Сердюк – про проблеми Енергодара і регіону та власний професійний шлях

– Що стосується  мірила успішності, то мені важко відповісти на це питання однією фразою. Адже я належу до тієї категорії людей, які мають потребу вчитися все життя. Та не для того, аби отримувати знання виключно заради знать, а щоб потім застосовувати їх на практиці. У мене немає приводів жалкувати про те, як склалося життя. Адже головне – прожити його порядно, не втрачаючи власної гідності і людяності.

– Які проекти, в яких Ви були і є задіяними, вважаєте найбільш вдалими, і чому?

– Зазвичай найбільше запам’ятовується найскладніше. Те, до чого довелося докласти зусиль. До Запорізької АЕС я служив на флоті. Був такий епізод: підводний човен списали з бойового складу, бо він вже своє відпрацював. Половину екіпажу розпустили, частину механізмів демонтували. І тут надійшла команда терміново повернути його в бойовий режим через втрату іншого човна. Мене як раз тільки призначили на цю «розвалюху» старшим механіком. Виконати завдання було дуже складно. Зараз розумію, що допомогла самодисципліна, вміння керувати собою і плідна взаємодія зі штабом дивізії. Мені вдалося укомплектувати мій підрозділ і відновити матеріальну частину. Човен вийшов на службу в строк.

Було й успішне рішення трудового конфлікту на станції  в 1996 році, коли виступили проти заробітної плати чековими книжками. На той момент ситуація була напруженою. Тим не менш, спільними зусиллями адміністрації та профспілки ми таки досягли, що люди почали отримувати зарплату «живими» грошима. Я теж докладав зусиль для того, аби питання було вирішено конструктивно.

Я і сьогодні не втрачаю тісного зв’язку з профспілкою, переймаюся проблемами та потребами енергетиків. Брав активну участь в акції, яка відбулася в квітні минулого року і стосувалася підвищення заробітної плати атомників. Тому мені надзвичайно приємно і важливо, що профспілковий комітет Запорізької АЕС ,  Атомпрофспілка  висловили зараз мені підтримку.

– Яке місце в Вашому житті займає робота?

– Роботі я завжди присвячував більше часу, ніж це вимагали посада чи трудове законодавство. Наприклад, на ЗАЕС обсяг знань, якими повинен володіти оперативний персонал, просто величезний. Десять років на посаді начальника блоку – це цілодобова готовність відповісти на дзвінок та швидко прийняти рішення.

Аналогічний підхід у мене був і до роботи в Дирекції, адже навчання керівного складу – це вкрай відповідальна задача, яка вимагала повної мобілізації сил, досвіду та знань,  частих відряджень. Чимало питань доводилося вирішувати безпосередньо в Києві. Підготовка перспективного кадрового резерву на посаду президента НАЕК «Енергоатом», керівників атомних електростанцій – проект нестандартний та багатогранний. Аналогів в світі він не має. Ця ідея належала президенту Компанії Юрію Недашковському, який бачить потребу в поступовому омолоджені персоналу та підготовці сильних, грамотних керівників найвищої керівної ланки. І саме цю задачу реалізує Академія керівників атомної енергетики НАЕК «Енергоатом».

– Зараз Ви вийшли на заслужений відпочинок, але, наскільки ми розуміємо, відпочивати навіть не збираєтеся. Що формує Ваші захоплення й  повсякденні справи сьогодні?

–  В Енергодарі є ветеранська організація клуб «Екіпаж». До її  складу входять цікаві, освічені люди. Пріоритет – шефська робота. Ми допомагаємо Клубу юних моряків. Також є Всеукраїнська асоціація ветеранів-підводників, з якою я тісно контактую. Вона в свою чергу взаємодіє з Міжнародною асоціацію. Тож мені довелося побувати на її конгресах. Цікавий та корисний досвід.

У мене було хобі – це виноградарство. Зараз  воно переросло в невеликий сімейний бізнес. Придбав виноградник, почав займатися. Це цікава для мене робота. Спілкування з рослинами, спілкування з людьми… А ще отримав нові знання  –  чим живуть дрібні виробники Кам’янсько-Дніпровського та Великобілозерського районів, які вирощують продукцію як під плівкою, так і під відкритим небом. Подивився, як працює оптовий ринок, побачив всі його недоліки та слабкі місця, адже це таке собі «дике», погано прогнозоване явище, коли ти не знаєш, за якими правилами формується ціна. Та це дало поштовх розвиватися ще й в цьому напрямку, вивчати й аналізувати ситуацію.

Кандидат в народні депутати України по виборчому округу №79 Іван Сердюк
Іван Сердюк – про проблеми Енергодара і регіону та власний професійний шлях

– Що спонукало Вас балотуватися в Верховну Раду України?

– Я би й далі спокійно займався справами, які приносять мені велике задоволення, якби в країні не почалися  процеси, так чи інакше пов’язані з децентралізацією. Насправді, їх дуже багато.  І їх влив глибший, ніж ми думаємо. Ці процеси зачепили медицину, житлово-комунальну та інші сфери. У випадку з Енергодаром на місцях залишилися чималі кошти. Тільки от держава так і не передбачила певні запобіжники, аби ці гроші неможна було красти.  І місцева влада цим скористалася. Те, що мене зачепило одразу  – це ситуація з керуючою компанією «Місто для людей Енергодар». Вона є яскравим прикладом того, що може відбуватися на місцях, якщо на державному рівні відсутній будь-який контроль, законодавство не діє або ж не відповідає нагальним потребам громадськості. Якщо депутати місцевих органів влади паралельно обіймають посади на комунальних чи інших підприємствах і по факту є підконтрольними міському голові. І тоді більшість з них ладна підписати будь який папірець, стоячі в суді під присягою, говорити те, чого не було. І масово «забути», що ж відбулося насправді. А суддю,  в свою чергу, зовсім не дивує колективна амнезія. Та й взагалі, суд демонструє дивовижну лояльність до владних структур. Я навів лише один яскравий приклад. Бо все це особисто спостерігав під час судових засідань щодо «Місто для людей в Енергодар», які відвідував постійно. Очевидно, що риба гниє з голови.  Нам потрібна ефективна судова, правоохоронна реформи, які зведуть нанівець можливість замовних рішень та, нарешті, покажуть всій країні, що злодії та корупціонери не уникнуть покарання.

– І які запобіжники, про які Ви говорили, потрібно ввести на державному рівні?

– Серед них має бути неможливість поєднувати статус депутата місцевої ради  з посадою керівника або заступника керівника комунального підприємства, бюджетної організації чи установи. Необхідно ввести державний контроль діяльності керуючих компаній та конкурсних комісій з їх обрання. А також спростити процедуру  споживачам щодо відмови від послуг керуючої компанії. Також доречно було б  створити Наглядові ради, що будуть уповноважені контролювати не лише керуючі компанії, а й дії міської влади щодо захисту інтересів громадян  на місцях. І один з ключових моментів, який потрібно запровадити – це скасування одноосібного права міського  голови підписувати договір з керуючою компанією від імені всіх мешканців населеного пункту. І для того, аби взяти під контроль всю цю проблематику, з якої ми зіткнулися, потрібно  розробити та прийняти низку законопроектів. І це стане одним з пріоритетних завдань в Верховній Раді особисто для мене, якщо люди викажуть мені довіру. Так само, як і вирішення питань, пов’язаних з енергетичною сферою, медициною, аграрним сектором, соціальним захистом населення. Всі вони знайшли відображення в моїй передвиборній програмі. І головне моє завдання на найближчі тижні – аргументовано донести до людей власну позицію, розповісти, що саме я маю намір впроваджувати та яким чином.

Читайте також: Мешканка Енергодара відсвяткувала свій 90-річний ювілей

Мысли посетителей
  1. Михаил Бурцев= :

    Дорогие жители Энергодара’?!! Прошу Вас ознакомиться с. Конституцией Украины статьи 5,13,140-145.и законом 280-97/ВР”ПРО местное самоуправление” + Европейской хартией”Про местное самоуправление”..Изучив эти документы вы поймёте что в Украине надо самим жителям управлять городом и не просить новых законов, распоряжении. Всё есть..как жостись ?. Необходимо вступить в организацию”ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ГРОМАДА ЭНЕРГОДАРА” Избрать орган “само́управления” вместо “исполкома” –, эти права даны требовать ничего от президента не надо.а брать и наводить Конституционный закон ный порядок

  2. Михаил Бурцев= :

    Законы Украины позволяют все проблемы города. Читайте внимательно статьи 140-145—конститкуии. Украина и закон 280-97/ВР

Оставьте ответ

Ваш электронный адрес не будет опубликован.

X