Що таке аденоїди? Пояснюємо простими словами

Якщо ваша дитина постійно дихає ротом, хропить вночі або часто хворіє на отити — швидше за все, лікар вже вимовив слово «аденоїди». Розберімося, що це таке, чому вони виникають і що з цим робити.

Що таке аденоїди і де вони знаходяться

Аденоїди — це розростання лімфоїдної тканини, яка розташована в носоглотці. Простіше кажучи, це мигдалик, який ховається глибоко за носом, там, де носові ходи переходять у горло. На відміну від гланд, які видно у відкритому роті, аденоїди можна розгледіти лише за допомогою спеціального ендоскопа.

У нормі вони виконують важливу роль — є частиною імунного захисту організму. Коли через ніс потрапляють віруси чи бактерії, саме аденоїди першими їх «зустрічають» і намагаються знешкодити. У дітей до 7 років ця тканина активно працює, а потім поступово зменшується.

Чому аденоїди збільшуються

Проблема починається, коли лімфоїдна тканина розростається більше норми. Це трапляється через:

• часті вірусні та бактеріальні інфекції (ГРВІ, застуди);
• алергічні реакції на пил, пилок, тварин;
• спадкову схильність;
• несприятливе навколишнє середовище (сухе або забруднене повітря).

Найчастіше проблема виникає у дітей від 1 до 10 років — у цей період імунна система активно формується, а дитячий організм постійно стикається з новими інфекціями.

Ступені збільшення аденоїдів

Лікарі розрізняють три ступені залежно від того, наскільки аденоїди перекривають носові ходи:

При першому ступені симптоми мінімальні. При третьому — без лікування не обійтися, бо виникають серйозні ускладнення.

Як зрозуміти, що у дитини збільшені аденоїди

Батьки зазвичай помічають такі ознаки:

• дитина постійно дихає ротом, навіть коли не хворіє;
• вночі хропить або зупиняє дихання (апное);
• ніс закладений, але виділень майже немає;
• часті отити, синусити, тривалий нежить;
• знижений слух — дитина часто перепитує;
• голос стає гугнявим;
• дитина погано спить, вдень млява й неуважна.

Що таке «аденоїдне обличчя»

При тривалому диханні ротом у дітей формуються характерні зміни: рот постійно відкритий, щелепа відвисає, погіршується прикус. Лікарі називають це «аденоїдним обличчям». Якщо вчасно не лікувати, ці зміни можуть залишитися назавжди.

Як ставлять діагноз

Побачити аденоїди «на вигляд» не вийде — вони розташовані дуже глибоко. Для діагностики ЛОР-лікар використовує:

• Ендоскопію — найточніший метод. Тонка камера вводиться через ніс і показує реальний стан аденоїдів.
• Рентген носоглотки — дозволяє оцінити розміри, але менш інформативний.
• Пальцеве дослідження — застарілий метод, зараз використовується рідко.

Лікування: коли обходяться без операції, а коли ні

Консервативне лікування

На першому та другому ступені лікарі, як правило, призначають:

• промивання носа сольовими розчинами;
• протизапальні та судинозвужувальні краплі;
• антигістамінні препарати (якщо є алергія);
• фізіотерапію;
• лікування супутніх інфекцій.

Важливо усунути першопричину: пролікувати алергію, зміцнити імунітет, провітрювати та зволожувати приміщення.

Коли потрібна операція

Аденотомія (видалення аденоїдів) призначається, якщо:

• консервативне лікування не дає результату;
• дитина не може нормально дихати носом;
• є хронічне апное (зупинки дихання уві сні);
• рецидивуючі отити або погіршення слуху;
• затримка мовленнєвого розвитку.

Операція проводиться під загальним наркозом, найчастіше ендоскопічним методом. Триває 20–40 хвилин. Вже за кілька днів дитина повертається до звичного ритму життя.

Чи виростають аденоїди знову після операції

Так, рецидив можливий — особливо якщо операцію зробили до 3 років. Саме тому хірургічне втручання намагаються відкласти до 5–7 років, коли лімфоїдна тканина менш схильна до повторного розростання.

Як знизити ризик проблем з аденоїдами

• Своєчасно лікувати застуди та ГРВІ, не запускати нежить.
• Контролювати алергію.
• Зволожувати повітря в дитячій кімнаті.
• Загартовувати дитину поступово.
• Регулярно відвідувати ЛОРа — раз на рік як профілактика.

Коротко про головне

Аденоїди — це не вирок. У більшості дітей проблема вирішується або сама по собі (з віком тканина зменшується), або за допомогою консервативного лікування. Операція потрібна лише тоді, коли симптоми серйозно впливають на якість життя й здоров’я дитини. Головне — не ігнорувати симптоми та вчасно звернутися до лікаря.