Автор Admin 
Прислівник — одна з тих частин мови, про яку всі чули на уроках, але далеко не кожен може чітко пояснити, що це таке і навіщо воно потрібне. У цій статті розберемо все по суті: що це, як розпізнати, які бувають види і як не плутати з іншими частинами мови.
Зміст:
Що таке прислівник: коротко і зрозуміло
Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості.
Простіше кажучи: прислівник — це слово, яке пояснює, як, де, коли, чому або з якою метою відбувається дія.
Наприклад:
- Він говорить голосно. — як говорить?
- Вона прийшла вчора. — коли прийшла?
- Зупинись тут. — де зупинитися?
Прислівник зазвичай стоїть біля дієслова, прикметника або іншого прислівника і не змінюється за родом, числом чи відмінком.
Саме незмінність — його головна морфологічна ознака. На відміну від іменників чи прикметників, він не змінюється за родами, числами чи відмінками. Наприклад, слово «швидко» завжди залишається незмінним у будь-якому контексті.
Головні ознаки прислівника
Прислівники можуть: уточнювати дієслова («Біг швидко»); підсилювати прикметники («Дуже красивий»); змінювати інші прислівники («Неймовірно швидко»).
Питання, на які відповідає прислівник:
| Питання | Приклад |
|---|---|
| Як? | тихо, швидко, гарно |
| Де? | тут, там, далеко |
| Коли? | вчора, сьогодні, рано |
| Чому? | спросоння, згарячу |
| Навіщо? | навмисне, спеціально |
| Наскільки? | дуже, трохи, надто |
Розряди прислівників за значенням
За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні та обставинні.
Означальні прислівники
Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь.
До цієї групи входять:
- Якісно-означальні — прислівники на -о, -е, що виражають якісну ознаку дії, відповідають на питання як? і переважно утворюються від якісних прикметників (дешевий → дешево, лагідний → лагідно).
- Кількісно-означальні — характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості та міри вияву. Приклади: дуже, ледве, надто, трохи.
- Способу дії — вказують на те, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака; відповідають на питання як? Приклади: навмання, напам’ять, по-українськи.
Обставинні прислівники
Обставинні прислівники виражають різні обставини дії і поділяються на прислівники часу, місця, мети і причини.
- Місця — відповідають на питання де? куди? звідки? Приклади: тут, там, угору, скрізь, навколо.
- Часу — означають час перебігу дії або її тривалість і відповідають на питання коли? відколи? доки? Приклади: сьогодні, вчора, взимку, здавна.
- Причини — вказують на причину або зумовленість дії та відповідають на питання чому? через що? Приклади: згарячу, спресердя, спросоння, мимоволі.
- Мети — вказують на мету дії та відповідають на питання для чого? навіщо? Приклади: навмисне, напоказ, наперекір.
Будова прислівника: прості, складні, складені
За будовою прислівники бувають: прості (одна основа): радісно, замолоду, раптом, по-новому; складні (дві основи одним словом); складені (пишуться двома і більше словами): кінець кінцем, сам на сам, раз у раз.
Ступені порівняння прислівників
Не всі прислівники мають ступені порівняння — лише якісно-означальні. Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів -ше або -іше (довго → довше, тепло → тепліше), а також суплетивно (гарно → краще, погано → гірше) або аналітичним способом (вдало → менш вдало).
Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най-, що додається до форми вищого ступеня: весело → веселіше → найвеселіше; дорого → дорожче → найдорожче.
Як не плутати прислівник з прикметником
Це найпоширеніша помилка. Запам’ятайте просте правило:
- Якщо слово відповідає на питання «який?» і стосується іменника («тихий голос»), це прикметник.
- Якщо відповідає на питання «як?» і пояснює дію («говорив тихо»), це прислівник.
Тобто: тихий — прикметник, тихо — прислівник. Один звук різниці, а частина мови інша.
Роль прислівника в реченні
Прислівник найчастіше виконує роль обставини — другорядного члена речення, що пояснює дію.
Деякі прислівники можуть означати стан людини, природи або ставлення людини до висловлюваного: соромно, спекотно, потрібно. В односкладних реченнях такі прислівники виступають присудками: «Мені самотньо на душі».
Типові помилки з прислівниками
- Плутати прислівник з прийменником: «до», «на» — це прийменники, а не прислівники.
- Змінювати прислівник за відмінками чи родами — цього робити не можна, він незмінний.
- Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Наприклад: догори (прислівник) і до гори Говерли (прийменник + іменник).
Підсумок
Прислівник — незмінна, самостійна частина мови, яка уточнює дію, ознаку або стан. Він відповідає на питання як? де? коли? чому? навіщо? наскільки? і найчастіше виступає в реченні обставиною. Прислівники збагачують мову, роблять її точнішою та виразнішою. Розуміння їхньої морфології та синтаксичної ролі допомагає правильно будувати речення.