Зміст:
Що таке словосполучення — коротко і зрозуміло
Словосполучення — це поєднання двох або більше повнозначних слів, пов’язаних між собою граматично та за змістом. Воно не виражає завершеної думки, а лише називає предмет, дію чи ознаку — але конкретніше, ніж одне слово.
Простий приклад: слово вода — це загальна назва. А кришталево чиста вода — це вже словосполучення, яке малює точний образ. Саме в цій конкретиці й полягає головна цінність словосполучень.
Подібно до слова, словосполучення виконує номінативну функцію — воно називає предмети, дії, їх ознаки, але на відміну від слова є конкретизованою назвою.
Будова словосполучення: головне і залежне слово
Словосполучення складається з головного й залежного слова. Головним є те слово, від якого ставиться питання, а залежним — те, яке відповідає на це питання.
Як це виглядає на практиці:
| Словосполучення | Головне слово | Питання | Залежне слово |
|---|---|---|---|
| червоний прапор | прапор | який? | червоний |
| будова машини | будова | чого? | машини |
| зустріли космонавтів | зустріли | кого? | космонавтів |
| працювали старанно | працювали | як? | старанно |
Лексичне значення головного слова виступає цілком самостійно, а лексичне значення залежного слова служить для уточнення чи поширення значення головного.
Що НЕ є словосполученням
Це важливо знати, щоб не плутатися. Не вважаються словосполученнями такі поєднання слів:
-
- однорідні члени речення;
-
- підмет і присудок;
-
- поєднання прийменника з іменником;
-
- фразеологічний зворот;
-
- граматичні форми, які складаються з двох слів.
Чому прийменник з іменником — не словосполучення?
Прийменник самостійно не має лексичного значення, бо є службовою частиною мови, тому поєднання прийменника з іменником не вважається словосполученням: в школу, біля берези.
Чому фразеологізм — не словосполучення?
Фразеологічний зворот — це стійке поєднання слів з певним лексичним значенням, яке описується одним словом: бити байдики — лінуватися, пекти раків — зашарітися. Оскільки одне слово — це не словосполучення, то і фразеологізм словосполученням не є.
Види словосполучень
За типом зв’язку між компонентами виділяють два основних види:
1. Підрядні словосполучення — одне слово головне, інше залежить від нього. Це найпоширеніший вид: синє небо, читати книгу, говорити голосно.
2. Сурядні словосполучення — слова рівноправні між собою, жодне не залежить від іншого: день і ніч, рано або пізно, радість і успіх.
За тим, якою частиною мови виражене головне слово, розрізняють:
-
- Іменні — головне слово є іменником, прикметником або числівником (розовий слон, п’ять крапель).
-
- Дієслівні — головне слово є дієсловом (читати книгу, йти швидко).
-
- Прислівникові — головне слово є прислівником (дуже добре, надзвичайно цікаво).
Три типи зв’язку слів у словосполученні
Це найважливіша тема в синтаксисі словосполучень. У залежності від характеру підрядного зв’язку між головними і залежними словами розрізняють три способи зв’язку слів у словосполученні: узгодження, керування і прилягання.
Узгодження
Узгодження — такий спосіб підрядного зв’язку між словами, коли залежне слово вживається в тих самих роді, числі, відмінку, що й головне.
Тобто коли змінюється головне слово — залежне змінюється разом із ним.
-
- синє небо → синього неба → синьому небу
У словосполученнях, утворених способом узгодження, у ролі головного слова виступають іменники, займенники, а в ролі залежного — прикметники, дієприкметники, займенники та числівники.
Керування
Керування — такий спосіб підрядного зв’язку, при якому залежне слово ставиться в тому відмінку (з прийменником чи без нього), якого вимагає головне слово.
Головне слово “керує” формою залежного. При зміні головного слова залежне залишається в тому самому відмінку — воно “заморожується” в заданій формі.
Приклади: надіятися на себе, лист паперу, думка про батьків.
Прилягання
Прилягання — такий спосіб підрядного зв’язку, при якому залежне незмінюване слово поєднується з головним лише за змістом.
Залежне слово тут не змінює своєї форми взагалі — воно просто “приєднується” до головного за змістом.
Приклади: прийшли надвечір, дивиться уважно, надзвичайно цікавий, відповів посміхаючись.
Підсумкова таблиця типів зв’язку:
| Тип зв’язку | Суть | Залежне слово | Приклад |
|---|---|---|---|
| Узгодження | Збігаються рід, число, відмінок | Прикметник, займенник, числівник | зелена трава |
| Керування | Головне вимагає певного відмінка | Іменник, займенник | читати книгу |
| Прилягання | Зв’язок лише за змістом | Прислівник, дієприслівник, інфінітив | говорити тихо |
Словосполучення і речення — у чому різниця
Ці два поняття легко сплутати, але між ними є принципова відмінність.
На відміну від речення, яке має закінчену інтонацію та виражає завершену думку, словосполучення виконує лише номінативну функцію — просто називає предмети, дії, явища чи ознаки, але робить це конкретніше, точніше і розгорнутіше.
Простіше кажучи:
-
- Швидкий хлопець — це словосполучення. Воно лише називає, нічого не повідомляє.
-
- Хлопець біжить швидко — це вже речення. Тут є завершена думка, підмет і присудок.
Словосполучення поза реченням не є комунікативною одиницею. Воно стає частиною мовлення лише тоді, коли входить до складу речення.
Словосполучення — це не просто шкільна тема з підручника. Це будівельний матеріал будь-якого тексту. Чим точніше ви добираєте словосполучення, тим виразнішим і зрозумілішим стає ваше мовлення.

