Автор Admin 
Уявіть, що хтось із давніх часів вів щоденник — не свій особистий, а цілої держави. Записував війни, смерті князів, посухи, перемоги, союзи й зради. Саме це і є літопис. Простий інструмент, який зберіг для нас тисячу років живої історії.
Зміст:
Що таке літопис: визначення простими словами
Літописи — це стародавні записи про події, складені у хронологічному порядку. Якщо ще простіше — це щорічні нотатки про те, що відбувалося в країні, місті чи громаді.
Літопис — це найдавніший вид літератури, одночасно історичний документ (факти і події минулих часів) і художній твір (легенди, перекази, байки). У літописах відображається історичне минуле нашого народу за хронологією часу.
Звідки пішла назва? Слово «літопис» утворено від двох слів — «літо», що в давньоруській мові означало рік, та «писати».
Навіщо взагалі велися літописи
У світі, де інформацію передавали з уст в уста, існувала велика загроза її втратити. Люди забували деталі, домислювали або прикрашали події. Літописи стали способом зберегти правду — або принаймні її частину — у письмовій формі.
Їх створювали в монастирях, при дворах князів, у центрах освіти. Над літописами в Русі-Україні працювали ченці, які збирали та переповідали відомості про різноманітні події в житті країни. Єдиного автора літопису не було — часто кілька ченців брали участь у написанні твору.
Чим літопис відрізняється від хроніки
Схожі поняття, але є нюанси:
| Ознака | Літопис | Хроніка |
|---|---|---|
| Поширення | Русь, Україна, Польща, Білорусь | Більшість країн Європи |
| Мова | Церковнослов’янська + народна | Переважно латина |
| Стиль | Близький до живої мови | Суворіший, книжний |
| Жанровий склад | Легенди, перекази, повісті, факти | Переважно фактологія |
На відміну від хронік більшості країн Європи, написаних латиною, наші літописи викладені рідною мовою, дуже близькою до розмовної народної. Саме цим і зумовлена надзвичайна популярність літописного жанру на Русі.
Як виглядав літопис зсередини
Літопис — це жанр історично-мемуарної прози, у якому в хронологічному порядку, порічно записували події, а також фрагменти міфів, житій святих, легенд, ораторської прози, дружинного епосу тощо. Літопис за своєю структурою нагадує різножанровий, різностильовий колаж.
Що конкретно записували літописці:
- війни та військові походи
- народження і смерті князів
- укладання союзів і договорів
- природні явища (посухи, повені, затемнення)
- заснування міст і монастирів
- прийняття християнства
Літописи важливі, але вони не є ідеальними джерелами. Літописець міг помилятися, мати власні погляди, підкреслювати значущість певної династії або применшувати події, які не пасували загальній ідеї. Тому історики читають літописи не буквально, а критично, порівнюючи з іншими джерелами.
Найвідоміші літописи України
Повість минулих літ
«Повість временних літ» — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття, ймовірно ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання.
«Повість врем’яних літ» — перша в Київській Русі пам’ятка, в якій історію держави показано на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств.
Нестор розглядав слов’янські племена та історію Русі як органічну частину історії людства, намагався довести, що Русь була могутньою державою і відігравала ключову роль в історії Європи.
Київський літопис
Київський літопис — одна з найдавніших пам’яток історії та літератури Київської Русі, складова частина Іпатіївського списку. Є продовженням «Повісті временних літ» і попередником Галицько-Волинського літопису, охоплює події 1118–1200 років.
До Київського літопису включено окремі літературні твори — повість про вбивство Андрія Боголюбського 1174 року, повість про похід Ігоря Святославича на половців 1185 року та інші.
Літопис Самовидця
Це вже козацька доба. Літопис Самовидця — це щоденник буремного часу Хмельниччини та наступного політичного безладу. Автор, свідок подій, подає інформацію зсередини, часто з особистими оцінками.
Чому літописи важливі сьогодні
Літописи розповідали про князів, важливі події в житті країни. За літописами сучасні вчені дізнаються про те, чим жили наші предки у стародавні часи. Тому літописи є пам’ятками історії. Але мова літописних оповідей яскрава та емоційна, в них автори використовували художні засоби. Тому літописи є разом із тим зразками словесного мистецтва.
Текст «Повісті» поєднує біблійні перекази, легенди про слов’янські племена, варязькі покликання та реальні дипломатичні угоди, розкриваючи, як із хаосу племінних воєн народжувалася могутня держава на берегах Дніпра.
Літописи — це не архівний пил. Це жива пам’ять народу, яка пояснює, звідки ми прийшли і чому ми такі, якими є сьогодні.